Зміст
Апендицит – одна з найчастіших проблем у дитячій гастроентерології. Найбільшого ризику наражаються діти та підлітки віком 10–19 років. Класичні симптоми запалення включають сильний біль у животі та блювання.
Недіагностований апендицит може призвести до дифузного перитоніту та навіть смерті. При будь-якому раптовому та сильному болі в животі у дитини слід звернутися до лікаря. На жаль, симптоми апендициту у дітей іноді атипові та передбачають інші захворювання, через що захворювання найчастіше лікують надто пізно.
Чому виникає апендицит?
Апендикс являє собою сліпий дивертикул початкового відділу товстої кишки, тобто сліпий кишки. Найчастіше розташовується у правій здухвинній ямці, хоча зустрічаються й інші локалізації. Його роль організмі людини досі повністю не з’ясована. Усередині апендикса знаходиться досить багато лімфатичної тканини (лімфатичних вузликів), тому він, швидше за все, виконує захисну функцію. Однак видалення апендикса не викликає будь-яких побічних симптомів і не збільшує сприйнятливість до інфекцій.
Причина приблизно 80% апендицитів залишається невідомою. Через своє розташування у травному тракті та вузькому просвіті апендикс часто закорковуватися каловими масами. Обструкція цієї структури може бути також викликана постінфекційним набряком лімфатичної тканини, що знаходиться в ній. У дітей апендикс також може бути забитий паразитами, наприклад, гостриками. Ці ситуації призводять до тиску на стінку апендикса і, як наслідок, до його ішемії та розмноження бактерій, що містяться в ньому.
Які симптоми апендициту у дітей?
Апендицит характеризується величезним розмаїттям симптомів і індивідуально їх інтенсивністю. Симптоми можуть бути схожими, наприклад, на харчове отруєння.
Найбільш типовим симптомом апендициту у дітей є біль у животі. Її описують як дуже сильні та кольки – вони посилюються під час систоли та дають момент полегшення під час діастоли. Спочатку біль найінтенсивніший навколо пупка, а через кілька годин переходить в область правої клубової ямки. Воно посилюється при кашлі та рухах тіла. Найчастіше в дітей віком спостерігається втрата апетиту, нудота і навіть рясна блювота. Також може виникнути діарея.
Гарячки зазвичай не виникає, температура тіла не перевищує 38 ° C, але збільшується частота серцевих скорочень та пульсу. Дитина стає апатичною, сварливою, не хоче грати, не хоче рухатися – лежачи підтискає ноги, щоб захистити правий бік. Швидке натискання рукою на живіт (ознака Блюмберга) викликає дуже сильний біль та плач.
Коли апендикс розташований в іншому місці, ніж зазвичай, наприклад, за сечовим міхуром, можуть виникнути симптоми сечовипускання. До них відносяться часте сечовипускання або болючі позиви до сечовипускання.
При апендициті може виникнути перпендикулярний абсцес. Іноді стінка апендикса стає перфорованою, тобто продірявленою. Це призводить до потрапляння інфікованого кишкового вмісту до стерильної черевної порожнини та розвитку розлитого перитоніту. Перфорація апендикса проявляється раптовим, ще сильнішим болем у животі. Можуть виникнути симптоми шоку. Це небезпечний для життя стан.
Як діагностується апендицит?
Діагностика апендициту у дітей не завжди швидка та очевидна. Необхідно зібрати анамнез та провести ретельний огляд черевної порожнини лікарем. Наявність характерних симптомів Яворського (біль при натисканні на праву здухвинну ямку при опусканні правої ноги) та симптомів Ровсінга (біль у правій нижній частині живота при натисканні рукою на ліву здухвинну ямку) може призвести до правильного діагнозу.
У діагностиці можуть допомогти аналізи крові – високий рівень С-реактивного білка (СРБ) та підвищена кількість лейкоцитів вказують на активний запальний процес. Сечу також збирають для аналізу, щоб унеможливити інфекції сечовивідних шляхів, які можуть викликати аналогічні симптоми.
Ультразвукове дослідження (УЗД) черевної порожнини може, хоч і не завжди успішно, виявити запалений апендикс (збільшений понад 6 мм).
Яке лікування апендициту?
Лікування гострого апендициту передбачає його хірургічне видалення (апендектомію). Її можна виконати двома способами – класичним методом, тобто розтин черевної порожнини (лапаротомією), або лапароскопічно. Перед процедурою вводять профілактично одноразову дозу антибіотика. Періапендикулярний абсцес необхідно дренувати.
Консервативне лікування антибіотиками та анальгетик може бути рекомендоване лише у випадку періаппендикулярної інфільтрації (що складається з навколишніх тканин). Однак приблизно через 8 тижнів проводять планове видалення апендикса. Раннє хірургічне втручання призводить до повного одужання, тому прогноз при цьому захворюванні дуже добрий.
