Зміст
Судоми є одним із найчастіших симптомів захворювання у людей.
Типовий генералізований напад має дві фази: тонічну та клонічну і часто супроводжується сечовипусканням, прикушуванням язика та піною з рота. Такий напад триває не більше 3 хвилин.
Після нападу зазвичай зберігається стан обмеженої свідомості близько години. До факторів, що сприяють виникненню судом, відносяться: вроджена схильність, пов’язана з низьким порогом збудливості судом або морфологічними змінами головного мозку.
Ми говоримо про епілепсію, коли у людини повторюються напади. За винятком деяких виняткових випадків епілепсія не діагностується і лікування не починається у людей після першого епілептичного нападу. Ризик повторення нападів після першого життя приступу становить 40-50%. Це означає, що приблизно половина таких людей не розвинеться хронічне захворювання, таке як епілепсія.
Що таке судоми?
Судоми – це раптові, минущі та аномальні рухові явища. Типовий тоніко-клонічний напад припускає втрату свідомості, раптову тонічну напругу м’язів всього тіла, а потім генералізовані інертні рухи кінцівок та голови. Такий напад зазвичай триває близько трьох хвилин. Припадок – це прояв тимчасових порушень у роботі частини чи всього мозку внаслідок аномальних, надмірних біоелектричних розрядів у нервових клітинах. Він може з’явитися у будь-якій групі нервових клітин. Якщо гальмівні механізми недостатньо ефективні, збудження швидко поширюється іншим клітини, що призводить до раптового порушення роботи всього мозку. Потім напад стає генералізованим і зазвичай призводить до втрати свідомості.
Буває, що швидка стимуляція, що відбувається у певній групі клітин, обмежена та зачіпає лише деякі структури мозку. Потім ми маємо справу з «фокальними» парціальними нападами. Однак якщо сила цього розряду велика або процеси гальмування занадто слабкі, парціальний напад трансформується на вторинно-генералізований напад.
Розвиток судом
Припадок може виникнути практично у будь-якої людини: це залежить лише від сили використаного подразника. Якщо структури мозку здорові і мають цілком працездатні гальмівні системи, сила цього подразника має бути значно більшою, ніж у випадках зі зниженим порогом збудливості. Низький поріг судомної збудливості не завжди є патологічним явищем і не є постійною ознакою, наприклад, незрілий мозок маленьких дітей набагато легше реагує надмірними біоелектричними розрядами на різні подразники, ніж мозок дорослої людини.
Щоб викликати напад, маємо діяти одночасно кілька факторів. Найбільш важливими є наявність змін, що викликають надмірну збудливість декількох або багатьох груп нейронів головного мозку, в цілому підвищену судомну активність і поява додаткового елемента, що сприяє запуску нападу. Групи змінених, надмірно збуджуваних нервових клітин називаються епілептичним осередком. Це часто відбувається поблизу уражень головного мозку, таких як рубець або пухлина, іноді навіть дуже невеликі. Поодинокий напад або навіть кілька нападів, що виникли внаслідок раптової гіпоксії мозку, отруєння чи інших порушень, не є підставою для діагностики епілепсії. Ми маємо справу з епілепсією лише тоді, коли напади часто повторюються та супроводжуються змінами на ЕЕГ.
Причини судом
- лихоманка (у дітей),
- інфекції ЦНС (менінгіт, енцефаліт, абсцес головного мозку),
- травми голови (механічна травма, сонячний удар, ураження електричним струмом);
- метаболічні порушення (гіпоглікемія, тетанія),
- кровотеча до центральної нервової системи,
- гладити,
- отруєння (лікарськими засобами, хімічними речовинами),
- пухлини головного мозку,
- синдром анулювати (алкоголь, наркотики),
- Епілепсія.
Двома найбільш поширеними причинами судом у дорослих є припинення протиепілептичного лікування та відмова від алкоголю у людей, які зловживають ним. Однак у дітей раннього віку основною причиною судом є висока температура.
Діагностика судом
Діагностика першого у житті нападу включає:
- бесіда,
- неврологічне обстеження,
- аналіз крові,
- ЕЕГ,
- можливо, комп’ютерна томографія.
Ці тести спрямовані на виявлення причин нападу, що визначає вибір лікування. Тут важливий анамнез, зібраний у хворого та свідків нападу. Завдяки інформації про поведінку хворого можна визначити характер нападу, його тривалість, ступінь порушення свідомості та інші симптоми з боку нервової системи, що часто дозволяє назвати тип нападу, що спостерігається.
Важливу роль відіграє також неврологічне обстеження, яке може виявити безліч симптомів (парези або паралічі кінцівок, черепно-мозкових нервів, порушення рівноваги та т. д.), і офтальмологічне обстеження, що дозволяє виключити (або підтвердити) наявність так-називається застійний диск у нижній частині ока, що виникає при підвищенні внутрішньочерепного тиску, наприклад, пухлини головного мозку. Іноді (переважно у дітей) проводять також біохімічні дослідження для виключення тетанії, гіпоглікемії та генетично обумовлених порушень обміну речовин.
При діагностиці епілепсії важливе значення має ЕЕГ обстеження, оскільки воно може продемонструвати наявність аномальної біоелектричної активності в головному мозку. Цей тест допомагає диференціювати тип нападів та тип епілепсії, а також допомагає визначити прогноз та метод лікування. Однак у деяких пацієнтів з епілепсією запису ЕЕГ можуть бути нормальними. З іншого боку, сам факт наявності судомних змін ЕЕГ ніколи не визначає діагноз епілепсії. Результат ЕЕГ завжди слід інтерпретувати разом із даними інтерв’ю. Іноді для з’ясування причин судом, крім Етнодослідження, необхідно провести комп’ютерну томографію (або магнітно-резонансну томографію).
Фебрильні судоми
Причиною виникнення судом у новонароджених можуть бути перинатальна втома, минущі порушення обміну речовин або іноді сімейна схильність (наприклад, так звані доброякісні неонатальні судоми). Однак якщо напади виходять за межі неонатального та раннього дитинства, слід враховувати можливість кваліфікації цих нападів як епілептичних.
У маленьких дітей, найчастіше у хлопчиків віком від 6 місяців. до 6 років, виникає так звана фебрильні судоми, які найчастіше проходять самостійно. Фебрильні судоми виникають у результаті підвищення температури тіла вище 38 ° C, частіше при вірусних захворюваннях. Вони набувають форми генералізованого тоніко-клонічного або тонічного нападу. Вони тривають від кількох десятків секунд до кількох хвилин. Якщо фебрильні судоми виникають кілька разів на один і той же день і повторюються кілька разів на рік, їх називають складними судомами фебрильними, які в 10% випадків віщують розвиток епілепсії.
Лікування фебрильних судом включає зниження температури шляхом охолодження тіла (холодні компреси на голову, груди та кінцівки), введення жарознижувальних засобів (парацетамол, ібупрофен, метамізол) та спеціальне застосування протисудомних препаратів. Якщо дитина схильна до фебрильних судом під час інфекції, не можна допускати підвищення температури тіла, як альтернативу можна профілактично призначити протисудомний препарат у вигляді свічок.
Судоми та епілепсія
Епілепсія найчастіше починається у дитячому чи ранньому підлітковому віці, приблизно у 70% випадків напади з’являються до 18 років і лише у 10% – у середньому та дорослому віці. Епілепсія не є спадковим захворюванням, але особливістю, яка може передаватися з покоління в покоління, є низький поріг збудливості клітин головного мозку, тобто їхня висока схильність реагувати епілептичним розрядом на дію різних додаткових факторів. Тому людей з такою тенденцією можна вважати такими, що мають особливу схильність до епілепсії.
Епілепсія може бути викликана:
- ушкодження головного мозку під час внутрішньоутробного життя або під час патологічних пологів;
- ускладнення енцефаліту та менінгіту, травми голови, гематома або пухлина головного мозку,
- генетично детерміноване захворювання, наприклад, метаболічний синдром,
- зловживання алкоголем,
- Існують також генетично детерміновані форми епілепсії, наприклад, ювенільна міоклонічна епілепсія, синдром ламкої Х-хромосоми.
Види епілептичних нападів
Існує багато типів епілептичних нападів із дуже різними симптомами. Під час великих генералізованих тоніко-клонічних нападів хворий раптово втрачає свідомість, падає, виникає раптова тонічна напруга м’язів всього тіла, при якому голова часто закидається назад, а кінцівки витягуються. У цей час дихання зупиняється. Через кілька-десяток секунд тіло стрясають сильні генералізовані судоми кінцівок та голови. Потім пацієнт може прикусити язик чи несвідомо помочитися. Зазвичай хворий деякий час після нападу непритомний, а потім сонливий і розсіяний.
Фокальні (обмежені) напади виявляються судомами лише частин тіла, наприклад руки, обличчя, вегетативних чи сенсорних відчуттів (сенсорних, нюхових, смакових, зорових), і навіть можуть викликати розлади настрої чи сприйняття. Іноді єдиним симптомом нападу є короткочасне порушення свідомості, під час якого хворий на кілька секунд припиняє своє заняття та повертається до нього.
Лікування судом
Лікування нападу включає негайне введення одного із протисудомних препаратів. Подальше лікування залежить від встановлених причин. Якщо причиною судом є органічна поразка (пухлина, гематома), може знадобитися хірургічне втручання.
Певний діагноз епілепсії є свідченням тривалого фармакологічного лікування. Лікування переважно спрямоване на припинення виникнення епілептичних нападів, оскільки повторні напади можуть призвести до подальшого пошкодження центральної нервової системи. Мета лікування – досягти повного припинення нападів з одночасною відсутністю побічних ефектів, пов’язаних із тривалим застосуванням препарату. Вибір лікування залежить від типу епілептичних нападів. На першому етапі найчастіше використовують найменшу дозу одного препарату, а потім її збільшують. Якщо судоми не вщухають через певний період препарат змінюють на інший. Іноді одночасно застосовують два препарати. Ліки приймається хворим протягом кількох чи десятків років, іноді довічно. У понад 70% хворих під впливом ліків судоми зникають.
Результати лікування залежать не тільки від регулярного приймання ліків, а й від уникнення факторів, що провокують виникнення судом. Найбільш важливими з них є: неправильний спосіб життя, зокрема нестача сну, вживання алкоголю та інфекції. Розумова та помірна фізична активність знижують ризик виникнення судом.
Порядок дій під час нападу
Якщо ви випадково стали свідком нападу у невідомої людини або члена сім’ї, вам слід:
- зберігайте спокій – більшість нападів зникають власними силами протягом 2–3 хвилин.
- Пацієнта слід захистити від падінь, порізів, ударів голови та тулуба, а також травм, спричинених ударом кінцівок об тверду поверхню.
- укласти хворого на бік, у так званому безпечне становище – це становище захищає від ядухи.
- Під час нападу хворого слід дати спокій і за жодних обставин не можна давати йому рідини або пероральні препарати.
- Після нападу залишайтеся з хворим, доки його стан не нормалізується.
- повідомте Службу екстреної допомоги, якщо ви стали свідком події або якщо напад триває понад 7-10 хвилин. Якщо ми знаємо, що хворий перебуває на тривалому лікуванні та напад припинився, у цьому немає потреби.
