Зміст
У розладів харчової поведінки існує безліч моделей поведінки, кожна з яких може бути потенційно шкідливою для людини. До них відносяться булімія, бігорексія та анорексія. Донедавна вважалося, що нервова анорексія може вражати лише підлітків та дорослих. Сьогодні відомо, що трапляється навіть дитяча анорексія. Як розпізнати анорексію у дітей та як її лікувати?
Що таке анорексія?
Анорексія – вид розладу харчової поведінки, що полягає у відмові від їжі через побоювання надмірного набору ваги. Її психологічні причини. Діти раннього віку може спостерігатися відсутність інтересу до їжі, звідси у літературі з’явився термін «інфантильна анорексія».
У дітей, які страждають на анорексію, порушено сприйняття естетики фігури. Вони постійно відмовляються від їжі, попри загальне розуміння того, що це викликає прогресуюче руйнування організму настільки, що іноді потрібне стаціонарне лікування.
Проблема анорексії загострюється під час статевого дозрівання і частіше вражає дівчат, ніж хлопчиків.
Які причини анорексії у дітей?
Причин анорексії багато, але вони різняться залежно віку пацієнта. Психологи зазначають, що для маленьких дітей відмова від їжі пов’язана з контролем батьків. Дитина дуже швидко дізнається, як батьки реагують на її поведінку. Спроби насильно годувати або постійно урізноманітнити харчування за будь-яку ціну можуть призвести до закріплення неправильних моделей поведінки, коли малюк буде відмовлятися від їжі, щоб бути в центрі уваги.
Дитяча та підліткова анорексія мають зовсім різні причини. Відмова від їжі спрямована на підтримку чи схуднення. Це, своєю чергою, пов’язане з тиском з боку однолітків, адаптацією до тимчасових тенденцій та моди.
Розлади харчової поведінки зазвичай частіше виникають у дітей із патологічних сімей, де молодший член сім’ї не завжди може розраховувати на підтримку найближчих людей, а іноді також має проблеми із самоприйняттям. На розвиток анорексії також можуть впливати порушення процесу сепарації у ранньому дитинстві та низька самооцінка.
Як розпізнати анорексію в дитинстві та у підлітковому віці?
Симптоми анорексії виглядають по-різному у маленьких дітей та підлітків. Дитину анорексію діагностують, коли дитина відмовляється вживати достатню для свого віку та ваги кількість їжі протягом як мінімум місяця і в екстремальних ситуаціях не сигналізує про голод. Маля виявляє відсутність інтересу до їжі, попри спроби батьків його нагодувати.
Анорексія у підлітків проявляється насамперед у відмові від їжі, різкому зниженні кількості споживаних кілокалорій, застосуванні обмежувального голодування та дієт. Ці симптоми зазвичай супроводжуються надмірною концентрацією уваги на вазі свого тіла, зважуванням себе багато разів на день. Спотворене сприйняття стосується не тільки ваги тіла, але і його зовнішнього вигляду. Людина, яка страждає на розлади харчової поведінки, переконана, що вона неприваблива і має зайву вагу, хоча ці припущення зовсім не відповідають дійсності.
Батьки повинні пам’ятати, що анорексія вражає молодих жінок переважно у період статевого дозрівання, коли в організмі відбуваються численні гормональні зміни, зокрема від відкладення жирової тканини навколо стегон, сідниць чи грудей.
Наслідки анорексії у дітей
Наслідки анорексії у дитини помітні лише у довгостроковій перспективі, у короткостроковій перспективі їх легко не помітити та списати на втому чи перепади настрою, що супроводжують статеве дозрівання. Типові симптоми включають:
- швидка втрата ваги;
- випадання волосся;
- часті інфекції;
- відмова від їжі;
- електролітні порушення, що призводять до судом;
- Дефіцит зростання.
У крайніх випадках у хворої людини може спостерігатись знижена температура тіла або надмірна сонливість. Тривалі розлади харчової поведінки можуть навіть вимагати госпіталізації дитини. Іноді супроводжується різними соматичними захворюваннями, таких як ідіопатичні головні болі або біль у животі та навіть біль у грудях, серцебиття або непритомність.
Як лікується анорексія?
Лікування розладів харчової поведінки – складне завдання, яке вимагає відповідального підходу як з боку батьків, так і з боку терапевтів. Спроби вмовити дитину силою зазвичай призводять до протилежного ефекту, що очікується, і змушують молоду людину ще більше заперечувати потребу в їжі. Насправді застосовується індивідуальна терапія по лінії терапевт-пацієнт. Її доповнює сімейна терапія, метою якої є допомогти найближчим людям зрозуміти суть проблеми та вказати оптимальний варіант дій у скрутну хвилину.
Слід пам’ятати, що сильні емоції, що супроводжують статеве дозрівання, сприяють виникненню дитини різних видів порушень харчової поведінки. Батьки, які підозрюють анорексію у своєї дитини, повинні якнайшвидше звернутися до психотерапевта або дієтолога.
